У разі, коли має місце ліквідація, а не реорганізація юридичної особи, стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів.

25 серпня 2020 року Першим ААС розглянуто у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України (далі – Управління) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банківських установах.

За результатами розгляду справи Першим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, в якій зазначено про таке.

З огляду на наявність в Управлінні податкового боргу, який складається з недоїмки, штрафних санкцій та залишку несплаченої пені та враховуючи  те, що сума дебіторської заборгованості є недостатньою для погашення суми податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з вимогою про зобов’язання накласти арешт на кошти та інші цінності Управління, що знаходяться у банківських установах.

Переглядаючи зазначену справу в апеляційному порядку, Перший ААС погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать про те, що Управління ліквідується (перебуває в стані припинення за рішенням засновників), а не реорганізується, як вважає орган податкової служби.

З огляду на це, до спірних відносин не можна застосувати положення статті 98 Податкового кодексу України (далі – ПК України) тому що остання регулює порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків.

Таким чином, стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 Цивільного кодексу України, що, у свою чергу, порушує приписи статті 97 ПК України, адже стягнення коштів з банківських рахунків відбудеться негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, тобто без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог .

Перший ААС звернув увагу також і на те, що банківські установи, в яких Управлінням відкрито розрахункові рахунки і на які орган доходів і зборів просив накласти арешт перебувають на тимчасово непідконтрольній українській владі території. А те, що податковий орган висунув вимоги щодо зміни банківських установ не може взятись до уваги саме апеляційною інстанцією.

Детальніше з текстом постанови від 25 серпня 2020 року по справі  № 200/12532/19-а можна ознайомитися за посиланням  http://reestr.court.gov.ua/Review/91205845.

Пресслужба суду