Державний виконавець не є самостійним органом у розумінні частини 3 статті 287 КАС України, тому він не може бути відповідачем у справі

02 червня 2020 року Перший ААС розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року за позовом Товариства до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

За результатами розгляду справи Перший апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, в якій зазначено про таке.

Державний виконавець винес постанову про стягнення з Товариства на користь держави виконавчого збору у певному розмірі.

Суб’єкт господарювання із такою постановою не погодився та звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Вирішуючи виниклий між сторонами спір суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець не вчинив дій по фактичному стягненню з Товариства заборгованості в рамках певного виконавчого провадження та фактично не стягнув з боржника присуджених за наказом сум відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, тому спірна постанова підлягає скасуванню.

Перший ААС вважає помилковими дії окружного суду щодо розгляду спору по суті, зазначивши, що державний виконавець не є самостійним органом у розумінні частини 3 статті 287 КАС України, тому він не може бути відповідачем у справі.

Враховуючи, що позовну заяву подано до неналежного відповідача і суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо заміни неналежної сторони, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Детальніше з текстом постанови від 02 червня 2020 року по справі №200/908/20-а можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/88985843.

Пресслужба суду