Розмір виконавчого збору повинен розраховуватись не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню

03 березня 2020 року Першим апеляційним адміністративним судом (надалі – Перший ААС) розглянуто у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року за позовом фізичної особи до міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про визнання неправомірними дії та скасування постанов.

За результатами розгляду справи Першим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, в якій зазначено про таке.

Звертаючись до суду з позовом, особа зазначила, що постанови державного виконавця про стягнення з неї виконавчого збору є протиправними, оскільки державним виконавцем з боржника не стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа на підставі рішення міського суду.

При прийнятті спірного рішення, Перший ААС зазначив, що висновок місцевого суду про те, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми (розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми) зроблено без урахування, що на момент винесення спірних постанов розмір виконавчого збору має розраховуватись не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

За висновком Першого ААС, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, яке розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

 Відтак, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння є обов`язком державного виконавця.

Таким чином, спірні постанови державного виконавця є такими, що винесені правомірно, а тому, відсутні підстави для їх скасування.

При вирішенні справи судом також враховано правову позицію, яка висловлена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі №712/5014/17, від 25 червня 2019 року по справі № 712/394/17-а, від 20 листопада 2019 року по справі № 480/1558/19.

Детальніше з текстом постанови від 03 березня 2020 року по справі №360/5060/19 можна ознайомитися за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/87955967

 Прес-служба суду