Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам – Верховний Суд

Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши в касаційному порядку позов до управління праці та соціального захисту населення про визнання протиправним рішення  про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, про зобов’язання призначити та виплатити таку допомогу.

Відповідно до обставин справи дитина позивача народилася 12 липня 2014 року у м. Керчі Автономної Республіки Крим, а на час розгляду справи позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

На підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, видано свідоцтво про народження доньки позивача. Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, але у задоволенні вказаної заяви позивачу відмовлено з посиланням на те, що від народження дитини минуло більше 12 місяців (тобто минув строк, протягом якого позивач мав право на звернення для отримання вищезазначеної державної соціальної допомоги).

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд погодився з висновками судів нижчих інстанцій, які виходили з того, що позивач об'єктивно не мав можливості дотриматися строку звернення для отримання соцдопомоги внаслідок народження дитини на тимчасово окупованій території, на якій не діяли органи державної влади України. Також суд визнав безпідставними доводи щодо пропуску строків звернення до суду з огляду на те, що відповідач не надав доказів отримання у певний строк позивачем його рішення.

УПСЗН не погодилось з рішеннями судів та звернулося з касаційною скаргою, яку ВС не задовольнив (постанова від 02.10.2018 у справі №495/3711/17).

Суд касаційної інстанції зазначив, що дійсно згідно з ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 175, також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Проте ВС звернув увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою: всупереч своєї волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, народження дитини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, отримання свідоцтва про народження дитини українського зразка лише на підставі рішення суду, настання чергової вагітності та загроза її переривання, та отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. 

Верховний Суд також зазначив, що у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18) зазначено, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Джерело: Веб-сайт Верховного Суду: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/