Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Правові питання щодо застосування спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також щодо наявності дискреційних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики за наслідками розгляду відповідного подання уповноваженого органу були предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Приватне сільськогосподарське підприємство оскаржило до суду наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в частині застосування до нього (позивача) спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Підставою для застосування цієї санкції стало подання ДФС України, передумовою для якого була наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненою позивачем зовнішньоекономічною операцією.
У ході розгляду справи з’ясовано, що вітчизняне сільгосппідприємство на виконання договірних зобов’язань поставило на користь іноземного контрагента (компанії з Китаю) товар – олію соняшникову українського походження на загальну суму 91 300 дол. США. Однак іноземний покупець сплатив лише 30 % за отриманий товар і на подальші звернення українського підприємства не відповідав.
Позивач виключає наявність вини в своїх діях, оскільки він уживав для недопущення господарського правопорушення усіх заходів, спрямованих на повернення виручки в іноземній валюті з компанії-нерезидента. На підтвердження своєї активної поведінки позивач надав відповідачеві низку документів, які свідчать про його звернення до правоохоронних органів стосовно вчинення компанією-нерезидентом кримінального правопорушення, запити до міністерств щодо розшуку майна та представників іноземної компанії, заяви до Надзвичайного і Повноважного Посла Посольства Китайської Народної Республіки в Україні тощо. Зокрема, було надане рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, винесене за позовом сільгосппідприємства, яким ухвалено стягнути з китайської компанії понад 67 тис. доларів США (вартість несплаченого товару, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору), але представників компанії-нерезидента за її адресою не виявилося, контрольний пошук в Інтернеті вказав на відсутність будь-якої активності компанії.
У Мінекономрозвитку зазначили, що роз’яснили позивачеві умови можливого розгляду питання про тимчасове зупинення санкції, але останній не подав визначених документів.
Через відмінності у підходах при вирішенні спорів з аналогічними правовідносинами, для впровадження єдності судової практики ця справа розглядалася об’єднаною палатою КАС ВС, яка дійшла таких висновків.
Сам лише факт звернення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності до відповідного суду з позовом про стягнення заборгованості є підставою для звільнення від сплати пені (повністю або на відповідний строк), але не свідчить про відсутність у діях позивача порушень ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Спеціальні санкції, передбачені у випадках порушення вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов'язаних із ним законів України та в разі проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, зокрема у разі неповернення виручки після спливу граничного строку, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», можуть бути застосовані Мінекономрозвитку навіть за наявності позитивного рішення (суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України).
Мінекономрозвитку при застосуванні до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальних санкцій користується альтернативою щодо прийняття владного управлінського рішення на підставі наданого уповноваженим органом подання та долучених до нього документів, а також матеріалів та інформації, які наявні в Міністерстві.
Існують обставини, за яких Мінекономрозвитку може відхилити подання про застосування санкцій, визначених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яке надійшло від уповноважених органів.
Це можливо у разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності відповідних допущених порушень або надання доказів про неможливість виконання рішення суду чи арбітражу, перелік яких визначено в Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженому наказом Мінекономіки України від 9 листопада 2006 року № 340/672.
Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 826/12552/18 (адміністративне провадження № К/9901/28012/19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95509155.
_03_03.png)
