Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Який орган є належним дозвільним органом під час надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Києві та за яких умов унаслідок застосування принципу мовчазної згоди у суб’єкта господарювання виникає право на здійснення дозвільної господарської діяльності – ключові правові питання у справі, яку розглянув Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Суть спору полягає в тому, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами повідомив рекламне агентство (позивача) про прийняття наказу, яким йому відмовлено у встановленні пріоритету на місця розташування рекламних засобів через невідповідність поданих документів вимогам законодавства у сфері реклами.
Агентство звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов’язати виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) ухвалити рішення (розпорядження) про надання йому (позивачеві) дозволів на розміщення зовнішньої реклами за принципом мовчазної згоди відповідно до поданих заяв та отриманих описів за 27 адресами.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що належним дозвільним органом є виконавчий комітет Київської міської ради, а не Департамент містобудування та архітектури. Оскільки КМДА не ухвалювала рішення про відмову у видачі дозволу, то він (позивач) набув право на розміщення зовнішньої реклами за принципом мовчазної згоди відповідно до поданих заяв.
Судова палата КАС ВС дійшла висновку, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Києві надає Київська міська державна адміністрація і саме вона є належним дозвільним органом у розумінні ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». КМДА не має права делегувати свої повноваження, визначені законом, іншим органам. Відповідно, рішення про надання дозволу або відмову у його наданні зобов’язана ухвалювати саме Київська міська державна адміністрація.
Отже, підписані заступником директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА листи про відмову в наданні пріоритету і відповідний наказ не можуть вважатися рішеннями про надання чи відмову в наданні дозволу на розміщення реклами. Неприйняття рішення про відмову в наданні дозволу належним дозвільним органом (КМДА) свідчить про його протиправну бездіяльність.
Водночас сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.
Колегія суддів нагадала, що Верховний Суд уже сформулював правовий висновок про те, що закріплені в законодавстві гарантії прав суб’єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності (справа № 826/2810/17).
Відповідач у справі зазначив, що позивачеві було відмовлено у встановленні строку дії пріоритетів із підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства у сфері розміщення реклами. Цей наказ позивач у справі не оспорював і, відповідно, його правомірність суди не перевіряли.
З огляду на те, що підстави відмови у встановленні пріоритету залишилися неспростованими, суд має підстави вважати, що подані документи не відповідали вимогам законодавства. Тож у позивача не виникло право на здійснення господарської діяльності із розміщення зовнішньої реклами внаслідок застосування принципу мовчазної згоди.
Постанова Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 826/9746/17 (адміністративне провадження № К/9901/63276/18) –https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616086.
За повідомленням Верховного Суду
_03_03.png)
