КАС ВС розглянув справу щодо переміщення особистого майна з тимчасово окупованої території

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи, яка просила визнати постанову Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» незаконною.

Позивачка є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та якій відмовлено у пропуску через митний кордон України з причини порушення п. 1 постанови КМУ № 1035, оскільки вона переміщує через митний кордон України товари, а саме: електричну духовку – 1 шт., електросушилку – 1 шт., які вже були у використанні, що не зазначені в переліку особистих речей громадян, наведеному в ч. 1 ст. 370 МК України.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково. Визнали незаконним і нечинним п. 1 постанови КМУ № 1035. При цьому суди дійшли висновку, що, прийнявши п. 1 цієї постанови, КМУ вийшов за межі наданих йому повноважень, а вказані положення суперечать приписам п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та ч. 1 ст. 9  Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Верховний Суд ці рішення залишив без змін з огляду на таке.

Суд зауважив, що постанова № 1035 прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання положень підпункту 4 п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», де визначено, що під час тимчасової окупації поставки товарів на територію (з території) ВЕЗ «Крим» здійснюються з урахуванням того, що КМУ має право тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Водночас згідно із преамбулою цього Закону він є спеціальним, його норми  визначають особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно зі ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створюють вільну економічну зону «Крим» та врегульовують інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

При цьому в рішенні Суду зазначено, що п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» передбачає, що об’єкти права приватної, державної та комунальної власності, розташовані на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об’єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

У ч. 1 ст. 9  Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщена особа, зокрема, має право на сприяння у переміщенні її рухомого майна.

За приписами ст. 14 цього Закону внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що спеціальними правовими нормами, які регулюють особливості економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та особливості захисту прав та охоронюваних законом інтересів внутрішньо переміщених осіб, передбачено гарантію захисту права власності осіб на об’єкти, розташовані на тимчасово окупованій території України, а також сприяння у переміщенні рухомого майна, належного внутрішньо переміщеним особам.

Отже, беручи до уваги, що оскаржувана постанова КМУ № 1035 спрямована на врегулювання правовідносин щодо постачання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності відповідних суб’єктів, перелічені винятки не повинні бути викладенні таким чином, щоб застосування зазначених правових норм призводило до обмеження переміщення будь-яких особистих речей фізичними особами (в тому числі й техніки, яка була у користуванні), які не є суб’єктами господарювання.

Верховний Суд констатував, що суб’єкт нормотворчості не повинен порушувати права особи внаслідок прийняття «неоднозначних» нормативно-правових актів.

Постанова Верховного Суду від 4 лютого 2021 року у справі № 826/9502/16 (адміністративне провадження № К/9901/33828/18) –http://reyestr.court.gov.ua/Review/94666210

За повідомленням пресслужби Верховного Суду