Незважаючи на те, що дитина не проживала разом із батьком, вона все одно вважається його сім’єю

02 грудня 2020 року Першим апеляційним адміністративним судом (надалі - Перший ААС) розглянуто у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи, яка діє в інтересах неповнолітніх на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року за позовом фізичної особи, яка діє в інтересах неповнолітніх до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду справи Першим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, в якій зазначено про таке.

Приводом для звернення до суду слугувала відмова Фонду соціального страхування призначити та виплатити одноразову допомогу сім’ї загиблого у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом станом на день виникнення права на страхову виплату.

Вирішуючи наявний між сторонами спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за відсутності доказів проживання загиблого та неповнолітніх дітей однією сім’єю, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Переглядаючи зазначену справу в апеляційному порядку, Перший ААС дійшов протилежних висновків, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до вимог чинного законодавства (частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України), дитина належить до сім’ї своїх батьків незалежно від факту спільного проживання з ними.

Ураховуючи, що малолітня дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її не проживання разом з батьком не є безумовною підставою для позбавлення її права на отримання одноразової допомоги, як сім’ї потерпілого.

Детальніше з текстом постанови від 02 грудня 2020 року по справі № 200/6327/20-а можна ознайомитися за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/93243223.

Пресслужба суду